Жіночий портрет
Сл: Леся Українка Ти - чесна жінка, ти не продаєш
Своєї вроди й пестощів за гроші,
Нещирих поцілунків не даєш
За лакомство нещасне, за розкоші.
Ти - горда жінка, ти не увійшла
В кубельце, звите дружніми руками,
Найтяжчу працю ти собі взяла,
Несеш мовчазно довгими роками.
Ти - добра жінка, слів терпких нема
У тебе для таких, що "впали низько",
Хоч злидні перетерпіла й сама,
Хоч і тобі була спокуса близька.
А ти не впала! Чом же ти чола
Не можеш гордо зняти перед тими,
Що продають себе задля срібла,
Ганяючись за примхами пустими?
Ти - щира жінка. Тим своє чоло
Ти хилиш низько, про таких згадавши,
Що продаються; знаєш, як було
Їм гірко й солодко, в неволю впавши.
Бо продалась і ти. Не за срібло
І не за ласощі, не за дарунки,
Але за те пестливеє тепло,
За любі речі та за поцілунки!..
Се ж голод серця гнав тебе за тим,
У кого в очах діаманти ясні,
Чий сміх тобі здавався золотим,
А кучері були, мов грона рясні.
Не тіло ти, а душу продала,
Свій хист і розум віддала в неволю,
У каторгу довічну завдала, -
І гірко й солодко тобі до болю...
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021