Розбещений

Вик: Віктор Павлік

Ще зі школи твоя чудова мова
Так хвилювала душу мою.

Як я міг тоді та й не знати,
Що будеш моя.
Їздимо, їздимо, то туди, то сюди,
Я ніяк не можу тебе знайти.

Незрівнянна лагідна панна,
Залиши журбу.

Я такий розбещений,
Знаю я: не найкраща пара ти і я.
Я хотів любові та шукав не там,
А тепер сам.

Ти - моя кохана,
Скажу: "Зачекай".
Ти - моя єдина,
Скажу...
Ти - моя жадана,
Скажу: "Зачекай".

Вже дорослим я тебе побачив,
Ледь згадав несказані слова.

Час промчав, літа злетіли,
Того не забув я.
Як я міг тоді та й не знати,
Що будеш моя.

Я хотів любові та шукав не там,
А тепер сам.
Я такий розбещений,
Знаю я: не найкраща пара ти і я.

Скажу, скажу, скажу:
"Зачекай"...

На головну сторінку...