Зозуля
(На Поділля з України...)
Сл: Степан Руданський На Поділля з України
Зозуленька прилітала,
Прилітала і кувала -
Вона ж мене зчарувала.
Рветься серце до дівчини,
До дівчини з України,
Рветься серце, розпускає,
Як за нюю спогадає...
Зозуленько, голубонько!
Нащо ж було прилітати?
Прилітати, чарувати
І на сльози покидати?
Ти у неньки-голубочки
Рвеш квітки, плетеш віночки;
А я, бідний сиротина,
Засихаю, як билина!..
Ой, зіронько, що із неба
Поглядаєш в Україні,
Ти скажи, скажи дівчині,
Чого мому серцю треба!..
Розкажи, що я горюю
І що в крику, шуму, гуку
Я їдно лиш тільки чую,
Їдно чую: ку-ку-ку-ку!..
По тім небі, дівчинонько,
Полети, лети, зіронько!
Лети, лети, голубонько,
По тім небі, дівчинонько!
Та дівчина не вертає:
Її мила Україна,
Її інший пригортає...
Ох, невдячная дівчина!
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021