Волошки

Сл: Ярослав Ткачівський  
 

Пригадай собі волошки, наші квіти,
Як твоє волосся пестив ніжний вітер.
Вів за обрій п'яну ніч тверезий ранок,
Все минуло наче стрічка на екрані.

Все минуло, все було, як постріл з лука,
А стріла у серці й досі - біль розлуки.
Що сподобавсь тобі інший - я не проти,
Та навіщо на весілля мене просиш?

Приспів (2):
Я прийду мов не болить мене ні трошки
І врочисто принесу тобі волошки.

Сріблом з вій твоїх очей упали сльози,
А між нами заметілі і морози.
Йдеш заплакана до шлюбу - віє вітер,
Він за мене тобі ніжно сльози витер.

Приспів (2):
А як будуть синьоокі в тебе діти,
Пригадай собі волошки, наші квіти.

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021