Проса покошено

Сл: Максим Рильський
Муз: Левко Ревуцький
Вик: Вікторія Лук'янець, Тарас Ященко

Проса покошено. Спустіло тихе поле.
Холодні дні з високою блакиттю.
Не повернуть минулого ніколи:
Воно пройшло і вже здається миттю!

А скільки мрій було зеленою весною.
Як пінились вони, мов золоті потоки!
Вони спливли, і я один з тобою,
Високе небо — синє і високе.

На головну сторінку...