Знову й знову

Сл: Анатолій Рибін
Муз: Анатолій Рибін
Вик: Анатолій Рибін

Знову й знову хтось каже:
"Ми вільні... Живемо на своїй землі,
А дівчата у нас такі сексопільні...
І нам заздрять у світі усі"

Тільки воля... Хіба то воля...
Коли впала вона нам, як лантух з небес,
А з краси дівчат чи багато зиску,
Коли не відчувають вони у собі принцес.

Знову й знову весна буяє,
Тільки смуток у серці живе,
Але ж серце, воно відчуває,
Так просто волю ніхто не дає.

Нам лантух з небес не треба,
А принцеси наші одного дня збагнуть,
Задля чого дав їм Господь таку вроду,
І не треба іти їм у далеку путь...

Є на рідній землі і моря, і гори,
Є безкраї степи й густі ліси...
Хай стулять пельки нещиросерді друзі,
Ми й самі вже давно збагнули,
Як розквісти для наших принцес сади!

На головну сторінку...