Блиск емеральдових лез

Сл: Люцина Хворост
Муз: Люцина Хворост
Вик: Люцина Хворост

Ти любив - як творив. Патетичним акордом
Пролунав у душі моїй, спраглій чудес.
І нехай розійшлись ми мовчазно і гордо -
Опалив мене блиск емеральдових лез.

У стратенчім жалю я, у скрусі шаленій
Кожен спомин палю, загубивши їм лік, -
Але очі твої, незглибимо зелені,
Мов сукно картяра, мене зватимуть вік.

Хай світанки горять, як роз'ятрені рани,
Наближають щораз заповітний поріг, -
У глибинах морських, о мій ніжний тиране,
Не стьмяніє докір двох безодень твоїх.

На головну сторінку...