Стежинами долі

Сл: Лілія Іванечко-Мидлак

Стежинами долі ми йдемо, блукаєм,
Як блуднії дочки й сини,
Дороги до миру ніяк не знаходим,
Щоб вийти зі стану війни!

І те, що сьогодні нам Бог посилає
Із неба в краплинах води,
Якого насіння самі посадили -
Такі пожинаєм плоди.

Почнімо шукати єднання дорогу,
Забувши образи і зло.
І гордість змінити на ласку й смирення,
Посіємо мудрість - зберемо добро.

Хто служить Христові, той Богу приємний
І схвалений гідно людьми.
Молімось за того, хто служить для миру
Й не скорений духом пітьми.

Не будем судити ми ближнього свого,
Судимі не будем самі
Ми кажем, що йдемо дорогою правди,
Та душі горять у вогні.

В скорботах терплячі, в молитві постійні
Цінуймо науку Христа.
І дбаймо сьогодні не тільки про себе,
Дорога ж бо ця не проста.

Щит віри й надії у руки візьмемо,
Молитва хай буде мечем,
Бо зброї сильнішої в світі немає,
Від тої, що дана Отцем!

За вдів і сиріт забувати не треба
І тих, що є зараз в нужді.
Молитви за них возносити до неба
І Бог не залишить в біді.

Та віру втрачати ніколи не можна,
Повірте Господнім Словам!
Хто сильний духом і має надію -
По вірі все станеться нам!

На головну сторінку...