До синього коня

Сл: Світлана Костюк
Муз: Віктор Ох
Вик: Ярослав Чорногуз

Мій синій коню, мій синій коню, мій синій коню,
Лети галопом, неси до сонця, я не бороню.
Життя минає, мій синій коню, життя минає,
Немає вітру, немає волі, чудес немає...

Точи копита, мій синій коню, точи копита,
Вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита,
Вже наша воля на сірих площах, на всіх знаменах -
Чи підіймемо, чи піднесемо, чи ті рамена?..

Мій синій коню, гарячий коню, іскриста грива,
Якщо Вкраїна насправді вільна, чом нещаслива?..
Чом нещаслива, чого сумує і гірко плаче,
А хтось покірний покірно радить: Терпи, козаче...

А скільки ж можна, мій синій коню, уже терпіти?..
Онуки просять, батьки не можуть, не вірять діти...
Неси нас, коню, де вольна воля під небесами -
Добудем щастя, добудем долю, Господь із нами!

На головну сторінку...