На п'ятдесятій широті

Сл: Леонід Луговий

Десь у далеких передмістях
Б'є в пристань хвилями прибій.
Злітає лайнер в небо чисте
І тане в димці голубій.

Там хмарка сіла на секвойю,
А тут, у рідній красоті,
Шумлять берізки над рікою,
На п'ятдесятій широті...

Вечірній окрик журавлиний
Затих в поліському краю.
Потяг на захід вечір синій
Завісу зоряну свою.

Але горять вогні у домі,
Де пролягає в темноті
Меридіан мій, двадцять сьомий,
По п'ятдесятій широті.

Із себе краплі скинуть віти,
Грозу вітрами віднесе.
І знову променем освітить,
Що найдорожче над усе.

Поманять очі твої карі,
Слова любові золоті...
Ми до кінця пройдемо в парі
По п'ятдесятій широті.

Хай крутить в космосі невпинно
Планета наша голуба
Місця пустельні, без людини,
Морські причали і хліба.

По кругу оберт проганяє
Міста чудові, - та не ті...
Я з тим, що куполи здіймає
На п'ятдесятій широті...

На головну сторінку...