Молюсь на тебе, краю мій

Сл: Петро Гоць
Муз: Степан Кривенький

Молюсь на тебе, краю мій,
Прадавня земле України,
Що із пекельних веремій
Ідеш до світла крізь руїни!
Стою в задумі на валу,
У Володимирі, на Лузі,
Де князь Данило похвалу |
Приймав за подвиг по заслузі. | (2)

Чи йду до Луцька на поклін,
Де замок Любарта над Стиром,
Стрічаю ворога в заслін,
Що не прийшов до тебе з миром.
А ген, де тиха Пляшева
Орлині люляє гніздечка,
Козацька має корогва |
На вічну славу Берестечка. | (2)

І вже Колодяжне в світи
Піснями Лесиними лине,
Світи ж довіку нам, світи,
Її зірницями, Волине!
Молюсь на тебе, краю мій,
Одвічна земле України,
Що із пекельних веремій |
Ідеш до світла крізь руїни! | (2)

На головну сторінку...