Журавлі

Сл: Леонід Луговий

Над лісами північного краю,
Над рікою і гладдю полів
Мимоходом вгорі пролітає,
З криком тягнеться клин журавлів...

Йдуть за старшими юні на крилах,
Бездоганно тримають політ,
Біля хмарок летять посивілих
І все далі від рідних боліт...

Їхні зови пташині їх кличуть,
Тільки їм зрозумілі, свої,
І по небу пливуть і курличуть,
Покидають холодні краї...

Може трапитись все в перельоті,
Тільки, сумнів, не лізь у думки!..
До життя, по прямій від болота,
Свою зграю ведуть вожаки!..

Їх кордон не тримає і межі,
І ми дивимось, діти землі,
З теплим сумом захоплено стежим
Як летять і кричать журавлі...

Кличуть нас із собою, можливо,
Чи жаліється іншому птах,
Що вже холодно вранці і сиво
Від туману в сирих болотах...

Їхній крик не збагнути пташиний,
Лиш на хатки боброві і гать,
На покинуті гнізда-купини
Пожовтілі листочки летять...

На головну сторінку...