Коли плаче гроза

Сл: Андрій Прудіус
Муз: Андрій Прудіус
Вик: Андріана

Ти,
Ти знов сьогодні в полоні дощу,
Слова ховаєш у тишу нічну,
Чомусь боїшся, що я не прощу
Давні образи.
Я,
Я не боюся висоти,
Твоєї дивної краси,
Знаю й сама, що хочеш ти -
Щоб ми були разом.
Хай плаче
За вікном твоїм гроза.
Хай бачить -
Я сьогодні не одна.
Хай знає -
Нас їй більше не знайти,
Цю ніч мені належиш ти.

Приспів:
Коли із неба ллють дощі,
Коли втікають десь вночі,
Немов би сльози на щоці,
Байдужі люди.
Ця ніч поверне нам весну
І знов нам буде не до сну,
І в цю розлючену грозу
Ми разом будем!
Ми разом будем!

Ти, чомусь, не віриш в вороття,
З кимось шукаєш забуття,
Але ж цілуєш без кінця
Очей моїх сльози.
Нам,
Нам залишилась тільки мить,
Скоро ця ніч вогнем згорить
Та нас не зможуть розлучить
Дощі і грози.
Хай плаче
За вікном твоїм гроза.
Хай бачить -
Я сьогодні не одна.
Хай знає -
Нас їй більше не знайти,
Цю ніч мені належиш ти.

Приспів. (2)

Цю ніч мені належиш ти!

На головну сторінку...