Лже-Мойсей

Сл: Ігор Жук
Муз: Ігор Жук
Вик: Ігор Жук

Тепер, коли ми всі прийшли уже до тями,
І віри більш нема в обітованний край,
Зізнаюсь вам: мене найняли єгиптяни,
Щоб вивітрити з вас усі думки про рай.

Мені сказали: "Йди, води своїх пісками.
Ось манни сто мішків, ось срібла цілий фунт.
Хай вимруть там усі, хто родом не від Хама, -
Хто ще недосить раб, хто здатний ще на бунт."

А Бог тоді мовчав, - сидів, дивився з трона,
Хоч добре знав, що я - звичайний фарисей,
І що Мойсей гниє в тюрмі у фараона,
І що моє ім'я - Моше, а не Мойсей...

І я не онімів. Язик мій був ваш ворог.
Я вас переконав, що маємо свій дім,
Розступиться вода, і рабство, наче порох,
Осиплеться з плечей, лиш сядемо у нім.

Ну, ось ми вже й дійшли. Уже доїли манну.
Вже тричі прокляли отой спекотний шлях.
Отам, за тим горбом - не сяйво Ханаану;
Там - Фіви, там нас ждуть Амон, і Ра, і Птах...

Бо, власне, що таке - це слово "батьківщина"? -
Батьки рожденні тут, а що вам до дідів?
Вас вигодував Ніл, і хай згорбатив спини -
Так ми ж такий народ: народ трудівників.

Ну що ж - доп'єм бурдюк; якраз усім по краплі,
Дасть Ра - вже на обід з'їмо по ковбасі...
Там Фіви, там нас ждуть... І свиснули дві шаблі:
"Ти поспішив, Моше! Ще вимерли не всі!"

На головну сторінку...