Дивний сон

Сл: Анатолій Матвійчук
Муз: Микола Павлів
Вик: Ірина Білик

Ой, це було, чи снилося мені?
Серце й досі повниться журбою,
Ти приїздив на білому коні,
Стукав у шибку і звав з собою.
Чорнії вуса, очі голубі,
Дим од люльки на віконце слався,
Щось навздогін казала я тобі,
Ти ж не дослухав, не дочекався.

Приспів:
Гей, козаче, ти мій козаче,
Тебе чекаю не день і не рік!
Я чекаю, тобі гукаю:
Скоріше вертайся з доріг!
Гей, козаче, ти мій козаче,
Чом серце плаче, мов немовля?
Я ніби чую і наче бачу,
Як ти посміхнувся здалля!

Цілі століття в далеч пронеслись,
Наче в небі журавлі осінні.
Ти говорив, що вернешся колись,
Я виглядаю тебе й донині.
Давні жалі розтали, наче дим,
Полинами пам'ять заростає,
Ти ж обіцяв вернутись молодим,
Ой, чи впізнаю тебе, не знаю...

Приспів. (2)

На головну сторінку...