Тінь

Сл: Станіслав Тельнюк
Муз: Леся Тельнюк
Вик: Сестри Тельнюк

Ти - тінь моя... Ти - тінь моя...
Ти - тінь моя... Ти - тінь моя...

Ти - тінь моя, тінь моя,
Що затулила світ,
Заволодівши мороком і світлом.
Ось вечоріють вже слова мої,
Що вперше мовлені
Були ще на світанні. -
Не встиглося!

Ти - тінь моя, тінь моя...
Криниці забуття
Вмлівають спекою важкою,
Чорнотлінням.
Моя хода вже не розбудить
Серця пам'ять,
Давно уже зів'ялої й чужої,
Такої рідної ще вчора. -
Не встиглося! Не встиглося...
Не встиглося! Не встиглося...
Не встиглося! Не встиглося...
Не встиглося! Не встиглося...
Ти - тінь моя... Ти - тінь моя...
Ти - тінь моя... Ти - тінь моя...

Ти - тінь моя, тінь моя...
У кутиках припіднятих губів,
Ти - тінь моя,
Що вперше посміхнулась.
Переповзаючи
З байдужих "так" чи "ні",
Все ж падає, підкошена одчаєм. -
Не встиглося!

Ти - тінь моя, тінь моя...
Гарячий серпокрил,
Колосус шелестливий -
Обрамлення для серця золотого.
Поважно віями ворушить і без сліз
Спадає в чорні рілля безголосі,
Шепочучи останнє - "Пам'ятаю..."
Памятаю! Памятаю... Памятаю!
Памятаю...

На головну сторінку...