Кораблі

Муз: Леся Тельнюк
Вик: Сестри Тельнюк

Розсікаючи тільки поверхню води,
Раптом бачиться, і не випадково,
Як зринають чудовиська-кораблі
За стіною навскісно-бузковою.
Затихають у хвилях тремтливі хвости,
Шумовинням сріблястим піняться,
І привітно всміхається равелін,
Кожному, хто зупиниться!
Кожному, хто зупиниться!

Приспів:
Що? Що посеред дощу
Тебе змушує мовчати?
Мовчати...
Що? Що посеред дощу
Тебе змушує мовчати?
Мовчати...

В ліхтарях мерехтить однобокість слів,
Не позбавлених, зрештою, ніжності,
І з'являються обриси кораблів
З неймовірною необережністю.
І з'являються там, де провалля й піски,
Де фарватер вже не відшукати.
Серед тисячі-тисяч осінніх дощів,
Рекомендуючи, рекомендуючи помовчати!

Приспів. (2)

На головну сторінку...