В мою сьогоднішню похмуру віру

Сл: Володимир Затуливітер

В мою сьогоднішню похмуру віру
Путь мотузяна, вузляна, крута -
Такою, може, Кармелюк з Сибіру,
У вовка перекинувшись, втікав

У зарум'янений від панночек Летичів,
В Поділля чорне, крем'яне, як сіль.
Права, Устиме, нам з тобою птичі.
Ми надбіжки живем. Не так, як всі.

Вітчизна наша в світі без прописки.
Нас мови рідної ніхто не вчив.
Зсередини оддзяпилися писки,
Легені стисло: вмри, а не мовчи!

Бо є в тобі потреба України,
Хай невесела, але є таки!..
Нащо втекли ми, Кармелюче, в нині?
З якого раю, Кармелюче, ми втекли?..

На головну сторінку...