Почаївське диво

На благословенній, на благословенній Богом Україні,
У Почаїв-граді, на горі високій, у райській місцині,
В огні палючім, в сяйві квітучім дивина явила —
Там Матір Божа, Пречиста Діва Слід Свій залишила.

Заструменіла, зажебоніла із Сліду водиця —
Кожен, хто вірить в зцілення Богом, хай піде нап'ється.
Йдуть туди Люди пішки на прощу, взиваючи Бога,
Аби полегшив, аби поліпшив життєву дорогу.

Храм будували — віру скріпляли християни-люди.
Вірили щиро — єдність правдива поміж людьми буде.
Прийде на Землю у Славі Божій щаслива година:
Житиме в щасті, в мирі й любові кожніська людина.

Золотом сяє, сонцем іскриться попід небесами
Лавра Пречистої Діви Марії, Цариці над нами,
Тої, що світу, в яслах, на сіні, Ісуса принесла,
Щоби у серці, в кожному серці любов все ж воскресла.

В цілому світі, в цілому світі — єдина місцина,
Де Матір Божа, де Всецариця Слід Свій залишила —
На горі високій, під саміським небом, у Почаїв-граді.
Йдуть сюди люди, йдуть українці веселі і раді.

На головну сторінку...