Сон

Сл: Василь Чопей

Ріже гори дорога нерівна
І веде до гірського села,
Там горянка живе, мов царівна,
Ой, щаслива, така весела.

А селом протікає тим річка,
Біля неї та чічка живе.
Миє в річці вона біле личко,
А як нічка до мене пливе.

Припливає, мов казка, мов диво,
Посміхається мило мені,
А волосся, мов жовте прядиво,
В'ється шовком по рівній спині...

Сині очі у неї, мов гори,
Надивитись не можу на них,
А глибокі такі, наче море,
Утопитись не важко в таких!..

Красота мене мило чарує
І у свій забирає полон,
Та лиш вітер холодний подує,
Розумію, що це тільки сон...

На головну сторінку...