Агов, мої маленькі чортенята

(Пісня мандрівного спудея)

Сл: Юрій Андрухович
Вик: Мертвий півень

Агов мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ -
туди, де кров з любов'ю черленяться,
де пристрастей і пропастей сувій...
Я - ваш отець, тож будьте мені вірні!
(які невірні рими в голові!),
але коли до серця входять вірші -
прекрасні, наче крила голубів,
які тоді надії!..

Отож - на світ, за діло, чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!

З риторик і поетик академій -
гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім,
ті рими - вчителям наперекір
(у вчителів, здається, перекір)!

[Або в поля, як на зелену прощу -
читати вірші травам і вітрам!...
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
щоб явір тихі сльози витирав,
щоб небо, нахилившись, наслухало,
щоб завше був натхненний соловій...
Хвалу воздавши часові зухвалу,
звірят і пастухів благословіть!..

Отож - на світ, за діло, чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!

На головну сторінку...