Зовсім не боляче

Сл: Сергій Мартинюк
Муз: Сергій Мартинюк, Олександр Форсюк
Вик: ФІОЛЕТ

Вечори пусті, як концертні зали,
Чорні списки, відчай, таблетки, сніг...
На хресті весна, на мені ліс шрамів,
Й ти зробила те, чого я не зміг...
Тож цілуй з кимось іншим безкрає небо,
Поки київські протяги ніжать мій сум...

Приспів:
І зовсім не боляче... Просто немає мене
Без твоїх обійм... Без твоїх, й повір...
І зовсім не боляче... Й з часом усе мине,
Але я б хотів, я би так хотів повернутись
Туди, де ми вдвох... Де ти ще моя...
Пізно...

Якось потрібно рухатися далі,
Жити своїм життям.
Тримати в руках себе і не писати
Ночами тобі, жалітись...
Всміхатися іншим, впиватися до крику
Спізнілим своїм каяттям...
Стояти під вікнами нашими
Й більше не знати куди подітись...
Содом і Гомора, блукаю по колу,
І гордість твоя не здає цей бій,
Зірки, що упали під ноги,
На небо вернути немає змоги..
Ніхто так, як я, не любитиме руки твої
Й передайте їй, так шкода, що в нас
Відтепер з нею різні дороги...

Приспів. (2)

Має все початок і сумний фінал,
Від руки пишу, почерк мій впізнаєш...
Чорні списки, відчай цілить наповал,
Відпустила ти, я ж не відпускаю...

На головну сторінку...