Стоїть зажурена тополя

Сл: Василь Чопей

Стоїть зажурена тополя
Край поля в тишині сама...
Здається інколи, що доля
У нас з тополею одна...

Вона самотня в чистім полі,
Я тут самотній в чужині...
Буває важко так до болі,
Не передати це мені...

І гірко плачу я, а сльози,
Мов роси, капають з очей...
А як згадаю жовті коси,
Серденько рветься із грудей...

А як побачу сині очі,
Почую пісню солов'я
В солодких снах посеред ночі,
Гірка ж ти, доленько моя...

Загнала ти мене в чужину,
Додала ще мені й біди,
Свою я зрадив Батьківщину,
Кохану втратив назавжди...

І де ж тепер моя родина?..
І де ж та, доленько, любов?..
Де сині гори, Україна -
Верни туди мене ти знов!..

На головну сторінку...