Фрегат

Сл: Леонід Луговий

Байдужі до наживи і земель,
Пропахнуті гарматними димами,
Вели ми свій лінійний корабель
Від пристаней палаючих за нами.

Темніючий, проплив над нами грот
І найскладніший самий, наостанок,
На виході між рифів поворот
Виводив нас на води океану.

Але біда верталася назад
І там, під триколором різав хвилі,
Гойдався, маневруючи, фрегат -
І з двох, комусь одному не світило.

Наш перший залп - і ще пливли дими,
Луною ще відгукувались скали -
А вже поспішно заряджали ми
І правий борт, готовий, розвертали.

У нас ще не підняті паруса,
А їхні вже обвислі і зім'яті -
Ліг точно залп, - ви з нами небеса! -
Там весла діставали, на фрегаті.

Ось боком розвернулися вони -
На мить скувало холодом аорту...
І корпус наш - спаси і сохрани -
Здригнувся, продірявлений по борту.

Тягнувся час, душили нас дими,
Вогонь і смерть випльовували жерла.
І переможно вигукнули ми,
Коли для них фатально не поперло.

Горіло в нас і заливало дно,
Але в розріз з непереможним міфом,
Несло їх некерованих стерном,
Прибоєм розбиваючи об рифи.

Знав океан, сіріючий від хмар,
Кого сьогодні викине на скали.
І ми гасили палубний пожар,
І поспіхом пробоїни латали.

А біля них кричав пташиний хор,
Зліталась хижа братія, крилата.
І пропливав під нами триколор,
По течії, з обломками фрегата.

На головну сторінку...