Послухаю цей дощ

Сл: Ліна Костенко

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
І раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
В туманностях душі чи, може, Андромеди -
Я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
Приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

На головну сторінку...