Не катували б наші душі...

Сл: Ірина Губарева-Єременко

Не катували б наші душі
Та не топили б у сльозах...
Не хочу, та терпіти мушу, -
Шукаю правду в образах...

Молитва серцем гучно б'ється,
Відлуння - присмак гіркоти.
Із вуст убогий стогін ллється,
Переплітаються світи...

Щоб прорости у пісні словом,
Не вкоренившись на землі,
Злетіти птахом світанковім,
Як спалах світу у імлі...

Не перебили б тії крила,
Що Бог в спасіння дарував.
Не розлюбити б що любили,
Крізь жах, що серце розривав...

Я просто мати - мати сина,
Що проводжала на війну.
Він - мужній воїн, не дитина,
Та ворог хто?.. Щось не збагну...

Мої племінники чи браття? -
Безумних Каїнів рідня.
Ви розвели війни багаття,
Та в нас від Бога є броня!

На головну сторінку...