Згурівській школі-інтернату
Сл: Володимир Проценко Муз: Володимир ПроценкоВик: Володимир ПроценкоЗгадав далекі дні сирітства,
Братів, сестер і рідну школу...
Як це бентежить, навіть, більше,
Не можу Вам сказати слово...
У Згурівці хати в осаді,
Обгорнуті в сніги пестиві.
Серед вітрів і снігопадів
Наш інтернат сумний і сивий...
У спадщину його лишили,
Для дітвори він був затишним...
Не знав ніколи самотини,
Ми вікували в ньому вічно...
Морозні зими гріли долю
В шкільному, рідному багатті.
Тепер розхристаний до болю,
Малий і трохи тіснуватий...
Роки вернути - недоречно,
Учителів лишилось мало,
Але без всяких заперечень
Вони в думках назавжди з нами...
В дзвінких дитячих переливах,
І досі дбають, як лелеки.
На їх легких і рідних крилах
Ми летимо в життя далеке!..
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021