Нев'януча любов

Сл: Степан Галябарда  
Муз: Микола Мозговий
Вик: Віталій Білоножко, Світлана Білоножко

У синім небі голуби літають,
І наші душі зігрівають знов,
І хоч літа назад не повертають,
Та не стирає крил свята любов.
І скоро діти вже дорослі стануть,
Хоч за горами осінь золота,
А нашого кохання цвіт не в'яне,
Як в ті юнацькі, трепетні літа.

Приспів:
Нев'януча любов, нев'януча любов
І серцю крила дасть, і горе переможе.
Нев'янучу любов, нев'янучу любов
До віку зберегти, о дай нам, боже.

Тепла шукають у чужих родинах,
Тепла невзявши із своїх родин,
А потім мучить вже життя провина
За те, що сиротою виріс син.
Струсніть із себе сірий порох втоми,
Погляньте в рідні очі, як колись.
Ніде нe краще, аніж в ріднім домі,
В якому ми любов'ю поклялись.

Приспів. (2)

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2013